Українським болгарам відмовляють у репатріації

Як повідомляє Sofia Globe з січня 2024-го Митне агентство Болгарії почало впроваджувати заходи щодо посилення митного контролю, що є частиною зобов’язань взятих перед Австрією в підписаному додатку до рішення про приєднання країни до Шенгенської зони. Так за перший тиждень року було виконано більш ніж 7200 додаткових перевірок транспортних засобів, в першу чергу тих, що прямують через Болгарію транзитом з сумнівних територій. Як повідомляють в Митному агентстві, такі прикордонні перевірки триватимуть до моменту остаточного приєднання Болгарії до Шенгену. Але це не єдине міграційне питання, що стоїть на порядку денному в болгарських чиновників. Не менш важливим є закриття кордонів для небажаних іммігрантів з країни агресора.

Від росіян нема спокою

До 2014 року в Україні налічувалося близько 200 тисяч етнічних болгар, 87% з яких мешкали в Одеській та Запорізькій областях. Вони мали змогу навчатися рідною мовою, реєструвати власні ЗМІ, відроджувати культуру і традиції. Після анексії Криму та окупації східних територій, знаходячись доволі близько до ліній зіткнення та побоюючись повторення репресій минулого століття, значна доля українських болгар почала процедуру повернення на історичну батьківщину.

І це, як показав час, було цілком логічним рішенням. Так, після повномасштабного вторгнення РФ на територію України у 2022-му, з боку російських окупантів у південній частині Запорізької області були введені заборони на вивчення болгарської мови, закриті болгарські недільні школи та осередки.

Але переїзд до Європи та спроби відновити своє історичне право для багатьох українських болгар також не надали бажаного результату. Дехто і зовсім втратив можливість перебувати на території ЕС та змушений повертатися у зону запеклих бойових дій. Причина цього — нова міграційна політика Болгарії, скерована на вступ до Шенгенської зони, а також посилення заходів державної безпеки щодо розхитування політичної ситуації та можливого вторгнення Росії з боку Чорного моря.

Авжеж, відмови росіянам у можливості переховуватись в ЕС, залишаючись «внє палітікі» є цілком вірним рішенням. Зрозумілі і побоювання болгарських чиновників відносно провокацій та штучного збільшення електорату проросійських політичних сил. Але чи стосується це українських етнічних болгар?

«Побачила на сайті відмову у громадянстві. Коли звернулася за роз’ясненнями, сказали, що не можуть отримати відповідь з боку України. Кажуть наново податися мені вже не можна, але може хтось з родичів, що не подавався раніше. Тільки доведеться їхати особисто по всіх установах збирати документи і нема гарантії, що знов не буде те саме. Але як їхати? Ми з Мелітополя, а там вже русня, сусідка дзвонила каже всі документи видають на кацапських бланках з їхніми печатками, юридично вони не визнаються цивілізованим світом. Чиновниця, що зі мною говорила, також додала, що вони не можуть знати, бо зараз багато хто з росіян прикидається українцями або взагалі на її думку я могла десь там скоїти військовий злочин, а потім втекти… Дійшла висновку, що вони роблять все щоб люди просто відмовлялися та їхали геть. Як бачите, і тут від русні нема спокою…», — жаліється біженка Світлана.

За лаштунками болгарські правозахисники пояснюють, що на жаль розбиратись з цим поки не будуть. За останні два роки надто багато запитів на громадянство від росіян, відносно яких з літа 2023-го є вказівки служб безпеки перекривати доступ до ЄС та Шенгену. Дійсно доволі часто під гарячу руку чиновників підпадають і репатріанти з України, особливо з документами з одеських та запорізьких держустанов.

Болгарська сторона побоюється, що серед репатріантів можуть опинитися військові злочинці, яким не варто надавати громадянство. Враховуючи бойові дії на критично важливих для справи територіях, щільно перевіряти кожного надто довго та дорого. Тому простіше просто відмовити та скерувати діло одразу у прокуратуру, аби за потреби не розтягувати процес екстрадиції на роки.

Зі свого боку українська сторона також не хоче з цим розбиратись. Для України навпаки стоїть пріоритет повернення громадян та поповнення збройних сил, а от займатися справами тих, хто хоче змінити батьківщину — зовсім не на часі.

Чи є вихід?

Наразі українські громадяни все ще можуть оформити прихисток у будь якій країні ЄС та стати на шлях натуралізації. За наявності підстав навіть можна пройти процес репатріації в менш бюрократичних державах або отримати статус через працевлаштування чи підприємницьку діяльність. Найбільш складна ситуація для осіб, що підлягають мобілізації. І хоча більшість європейських держав відмовляється від примусового повернення, як і українські консульства, західні чиновники створюють багато бюрократичних перешкод, скерованих саме на це. Тому вступати в будь які конфлікти з приводу рішень відносно права на громадянство поки не варто. Ситуація на жаль не на боці простих іммігрантів.